Тридцять років наша держава характеризувалася одним вкрай непростим дискурсом, який, здавалося б, мав повністю зникнути після початку війни московії проти України у 2014 році. Українці у ході всіх своїх президентських, парламентських та навіть місцевих виборів, а також – Помаранчевої революції та Революції Гідності, визначалися, якою буде країна надалі. Чи стане вона  повноцінним членом ЄС, НАТО, східним флангом Західної цивілізації, або ж — сателітом московії, що призвело б до нашого повного поглинання московитами. 

Цей дискурс, на превеликий подив, остаточно не закінчився і 24 лютого 2022 року – ОПЗЖ у Верховній Раді  продовжила своє існування, хоч і під іншою назвою, у безлічі місцевих рад вони досі почувають себе цілком фривольно.  Та й  московитська церква нікуди не ділася, хоч і втратила декілька приходів. 

І от пройшов майже рік. Влада нарешті  збагнула, що кожен, хто виступає за «руській мір», хоче ліквідації України. А отже, їх треба усунути від публічного дискурсу. І перші символічні кроки здійснені – московська церква почала втрачати Києво-Печерську Лавру на користь ПЦУ. А Медведчук з соратниками більше не депутати. 

Та це передостанні символічні цвяхи в домовину радянщини. Останнім й реальним таким цвяхом має стати докорінна зміна державного апарату. Яскравим тому підтвердженням є той факт, що Медведчук і ко втратили мандати через втрату власного громадянства за ініціативи Президента. Юридична хитрість, та це вимушений крок. Вимушений, бо команда Президента, маючи повноту влади у Верховній Раді, у силових органах, у Генпрокуратурі навіть не взялись доводити провину московських запроданців у суді. Для держави, що прагне бути правовою структурою з потужними інституціями, – це пробоїна.

Зараз перед апаратом Офісу Президента постає новий виклик. Адже суспільство через інструменти публічної демократії  відверто вимагає через спеціальне рішення Верховної Ради заборонити ОПЗЖ, заборонити обіймати будь-які публічні посади її сподвижникам, заборонити московську церкву в Україні. І крок цей — по суті складний тест від суспільства: так,  ми розуміємо, що ви неспроможні здійснити все у спосіб, у який діяли б здорові інституції у європейських державах, та ліквідуйте можливість існування московських запроданців реально, а не лише символічно.

Та річ у тім, що ліквідація інститутів московського впливу в Україні скоріш за все призведе до того, що навіть у затятих виборців ОПЗЖ питання геополітичного вектора розвитку України перестане бути питанням виборів. І його місце займуть наступні, що притаманні всім нормальним європейським державам — економіка, межі повноважень місцевого самоврядування та центральних органів влади й т. д. А якщо так, то не буде тієї електоральної ніші, в якій народилася і де можливе збереження нинішньої популістської більшості у Верховній Раді. Це призведе до докорінних змін на наступних парламентських виборах, які відбудуться після перемоги України над московитськими загарбниками.

Антон Малеєв