Поділитися у мережі

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Про новорічне привітання В.Зеленського

Привітання Президента Зеленського дало матеріал для багатьох жартів. Всі відзначили його бажання сподобатись глядачам і здобути їхню підтримку. Відтак, дискусія йшла навколо питання: чи вдалося чи не вдалося?

На мій погляд, щоб дати повнішу політичну оцінку вітанню, варто задати два питання: а яка політика представлена у вітанні і в «новорічній комунікації» Президента Зеленського і чому її підтримка потрібна йому саме тепер?

Перше, що привертає увагу – демонстрація втоми від державних ритуалів (почесна варта потрібна лише щоб пов’язати її з рутиною минулого, державний гімн не звучить).

Отже, розрив з минулим, все що було до перемоги Зе! на виборах – суцільне болото, негатив. Влада дивиться в майбутнє, яке належить дітям. У фокусі не поточні проблеми, а образ прекрасного прийдешнього.

Шлях до цього майбутнього лежить через віру в лідера, в його політику. Саме віру, бо раціональна дискусія, як показано в епізоді про кредитні ставки, заміняється зворушливою демонстрацією турботи про «несмышленышей».

Не названо  і не схвалено жодного прикладу об’єднання громадян України. Говорилося про професійних супергероїв – військових і медиків. Але от про волонтерів, про підтримку благодійників, про зусилля місцевого самоврядування, громад, яким довелося компенсувати брак усього в лікарнях – жодного слова. До речі, словосполучення «громадяни України» теж не  вживалося, натомість були незрозумілі «громадяни з Криму і Донбасу». Чиї громадяни? Не уточнено.

Отже, немає ритуалу, немає громадянських чеснот і громадянського суспільства, немає нічого з того, що створює тканину суспільства. «Ми» неподільно втілене у Президенті Зеленському, на нього вся надія і відповідальність за дітей. А відтак критика цього «ми» – це  «кидання бруду на вентилятор». В ланцюжку інтерв’ю (від Hard Talk до Фокусу) думка ще більше конкретизується – критика і її поширення мають на меті гальмування реформ. Це задум  кримінальних злочинців, зокрема найголовнішого  з них. Але «всі» («ми»)  розкрили його підступність і чекають на його посадку.

Звичайно, це виклад ідеології. Привітання, як і  всі відео звернення  Зеленського, складають своєрідний «краткий курс». Глядачам цілеспрямовано доносяться прості постулати, що все пояснюють. Але  їхня перевірка фактами і  дискусія навколо них не допускається. Тому Президенту не потрібні ЗМІ.

Гарантією неможливості перевірки є розділення людей. Атомізованими людьми, масою, дуже легко маніпулювати. А сучасні медіа дають для цього практично необмежені можливості. Тому у комунікації  відтворюються старі розділення (заперечення опозиції, російська мова у вітанні) і формуються нові. На це спрямовані вітання кожній окремій області. Іншими словами, Президент Зеленський підкреслює, що загальнонаціонального  порядку денного немає, а є набір локальних порядків: те що зрозуміле в Черкасах, не зрозуміють у Полтаві. І якщо щось буде відбуватися у Києві,  наприклад, протести проти влади, то це не стосується Львова чи Одеси.

«Ми» виникає лише навколо Президента Зеленського. Його перемога на виборах не подія, що відбулася і минула, а переломний момент історії, втілення у Володимирі Олександровичу єдиної і неподільної волі народу. Цій волі скорилися парламент і виконавча влада, які мають стати ( і вже великою мірою стали) підрозділами Офісу Президента.

Лишився наступний крок – пряме звернення до народу за підтримкою. На референдумі народний лідер (якщо не подобається англійське, є ще німецьке слово) пропонує, народ гаряче підтримує і його воля стає законом. Але є одне «але». У Президента  має з’явитись  можливість внесення змін до Конституції і  законодавства через референдум, без парламенту. Звичайно, це Луї Наполеон. Але й у нас у 2000 році це пробували зробити. Але тоді Конституційний Суд таку плебісцитарну тиранію зупинив. Значить, потрібен підконтрольний Конституційний Суд. Який не буде доскіпуватись до майбутнього  закону про референдум і не буде «гальмувати реформи». Як його створити? Під гаслами боротьби з корупцією заблокувати його роботу, а потім сформувати лояльний склад. А ті, хто захищають верховенство права і розподіл влад – це слуги корупції. І все ясно.

Як автор сам оцінює здатність Зеленського реалізувати такий сценарій? Шанси є.  Найголовніше проблема – у нього немає організації, він не вміє мобілізувати своїх прихильників до колективної дії. Одна справа в кабінці поставити позначку в бюлетені, інша – вийти на вулицю, щоб переважити протести опонентів. Але тут  можуть запропонувати підтримку олігархи і їхня медійна машина. Днями побачимо як на ТБ будуть показувати події навколо КСУ.

Але у будь якому випадку Зеленський прокладає шлях для інших, потужніших. І на цей сценарій працюють ті, хто хоче поза всяким правом підірвати «корупційне болото». Колись такі мрії були популярні і в Російській імперії, і в Німеччині. Підірвали. Але з воронки від вибуху може вилізти таке, про що не хочеться навіть думати.

Юрій Рубан
Аналітик агенції «Перспектива»

Місце та функціїРік
1.Мерська кампанія у Києві. Повне керівництво, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з образом кандидата, робота з іміджем конкурентів, робота з комісіями, кандидатами, агітаторами;1999
2.Мерська кампанія Києва./Кличко/ Соціологічний та аналітичний супровід, видання та росповсюдження партійної газети;2006
3.Вибори до Київської міської ради. /Удар/ керівництво, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з комісіями, кандидатами, агітаторами, робота з іміджем конкурентів2015
Місце та функціїРік
1.Ведення мажоритарних кампанії по округам Києва і Житомира.1998
2.Національна кампанія партії «Наша Україна». Соціологія, аналітика.2002
3.Кампанія партії «Демократичний союз» по Харківській області2002
4.Мажоритарна кампанія у місті Могилів-Подільськ. Повне керівництво кампанією, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з образом кандидата, робота з іміджем конкурентів;2002
5.Парламентська кампанія НСНУ. Випуск партійної газети, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, робота з іміджем конкурентів, ведення агітаційної кампанії у Дніпропетровській області;2006
6.Парламентська кампанія БЮТ. Розгортання та підготовка партійних мереж до агітаційної роботи.2007
7.Мажоритарні кампанії у Львівській, Івано-Франківській, Луганській, Кіровоградській областях. Повне керівництво кампаніями, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з образом кандидата, робота з іміджем конкурентів;2012
8.Мажоритарні кампанії У Київській, Дніпропетровській та Донецькій областях. Повне керівництво кампаніями, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з образом кандидата, робота з іміджем конкурентів;2019
Місце та функціїРік
1.Кампанія Леоніда Кучми. Креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, робота з іміджем конкурентів;1999
2.Кампанія Віктора Януковича. Соціологічне забезпечення, контроль польової агітації, аналітика.2004
3.Президентська кампанія Юлії Тимошенко. Розгортання та підготовка партійних організацій до роботи у форматі виборчих штабів.2010
4.Президентська кампанія Петра Порошенко у місті Слов’янску Донецької області. Супровід кампанії, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота із ЗМІ;2019