За участі: Ізабель Девіон, викладача сучасної історії в університеті Сорбонна. Лукаса Мачек, директора Sciences-Po Dijon, П’єра-Фредерік Вебер, доктора германістики з університету Paris III-Sorbonne Nouvelle та випускників Інституту східних мов і цивілізацій (Inalco). (https://www.radiofrance.fr/franceculture/podcasts/cultures-monde/varsovie-l-etat-nation-avant-tout-5994370
20 березня прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький перебував в Гейдельберзькому університеті поблизу Франкфурта, Німеччина. У стінах одного з найстаріших університетів у світі він розповів про своє бачення Європи та виклав свій проект майбутнього Євросоюзу, повністю відкидаючи федералізм та відстоюючи потребу в повному суверенітеті держав.
Після російського вторгнення в Україну, Матеуш Моравецький бажав продемонструвати ключовий характер Польщі в конструкції європейської безпеки, яка роками попереджала про амбіції Путіна і тепер в дискусії про європейську оборону схиляється до захисту з боку НАТО та США.
Ізабель Девіон: На початку 1990-х польська влада виказує бажання вступу до НАТО. При цьому суспільна думка негативно ставиться до розміщення іноземних військ на своїй території, враховуючи, що останній солдат Червоної армії залишив Польщу в 1993. Коли в 1999 Польща вступає в НАТО, вона вимагає розміщення військ НАТО, але цього разу відмова надходить від американців,які бажають домовлятись з Росією. Треба нагадати, що в ці роки Захід занадто поблажливо ставився до Росії, що Польща сьогодні принагідно нагадує.
Лукас Мачек: З часу вступу Польщі до ЄС в 2004, в Польщі існують два протилежні бачення її приналежності до ЄС. Одне, яке представлено в промові прем’єр міністра Моравецького, будучи лінією теперішнього уряду — це сувереністська позиція, а з іншого боку лінія більш конструктивна, більш “проєвропейська”, яка була окреслена батьками-фундаторами ЄС в 50-ті роки, що втілювалась в особі Дональда Туска. Таке протистояння не є польською специфікою. Воно було відоме і в минулому […] як наприклад французький суверенізм Де Голя, що домінував у Франції в 60-тих та 70-тих. Також суверенізм британських консерваторів, впевнених, що демократична політика можлива тільки на рівні держави-нації, а все понад національне є втіленням технократії, а не демократії.
Ізабель Девіон: В цому плані є тривожні тенденції в позиції партії Право та справедливість (PiS), яка, вдаючись до інструменталізації поняття “франко-німецький диктат” (за висловом Моровецького), представляла Європу як царину космополітичної та бюрократичної еліти, якій протистоїть польське суспільство. Протягом багатьох років PiS виголошувала анти-німецькі промови та порівнював Брюсель з Москвою при СРСР. До своєї євроскептичної позиції PiS додає позицію релігійну: якщо ви добрий католик, то голосуєте за PiS в якості євроскептика.
Лукас Мачек: Тільки-но обраний прем’єр-міністром, Моравецький, відповідаючи на питання журналіста стосовно його першочергового завдання, зазначив, що воно полягає в новій християнізації Європи. Тобто, це була ідея, що Польща є охоронцем справжніх європейських вартостей, які є вартостями християнськими. Ця месіанська позиція з релігійним забарвленням є особливістю Польщі в порівнянні з іншими країнами Центральної та Східної Європи […], яка висувається PiS в якості альтернативи “декадентському” франко-німецькому тандему.
Тут знову спостерігається розбіжність: Польща 90-х років в процесі повернення в Європу знаходила своє втілення в ініціативі “Ваймеровського трикутника”, що долучав Польщу до франко-німецького тандему як рушіїв європейського творення, що було пов’язано з такими особистостями як Туск, Міхнік, Мазовецький, Геремек та ін. З іншого боку, мала місце ініціатива організації навколо Польщі альтернативи франко-німецькому тандему — “Вишиградська група” (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) або концепція “Міжмор”я”. Це віддзеркалювало два геополітичні бачення Польщею свого місця в Європі, хоча польська суспільна думка залишалась глибоко проєвропейською.
Ізабель Девіон: Російська агресія проти України все змінила. […] Існує реальний острах в Польщі стосовно порозуміння з Росією з боку Франції та Німеччини та нової Ялти.
Лукас Мачек: Сьогодні Польща має союзників в особі євроатлантистів. Що стосується порядку денного нової християнізації Європи, то союзників бракує, перш за все в самій Польщі, бо нема гарантії, що PiS залишиться при владі після вересневих виборів. Відтак PiS має прояснити свою позицію: якщо в геополітичному плані партія позиціонує себе як найбільший супротивник Путіну, то в ідеологічному плані у внутрішній політиці у неї спостерігаються чисто путіністські тенденції.
П’єр-Фредерік Вебер: сьогодні PiS відроджує анти-німецьку риторику, схожу на риторику комуністичного режиму початку 50-х років. Проте мета цього не стільки анти-німецька, скільки не дуже дипломатичний спосіб досягнення певного самоствердження у стосунках зі своїми партнерами.
Лукас Мачек: Загалом, якщо поглянути на промови євроскептиків, то від них не далеко до анти-німецької риторики: це спостерігається,наприклад, у Франції, в Греції, що пов’язано з острахом, що Євросоюз — це нове обличчя німецького домінування. У Польщі до цього додаються обставини, пов’язані з історичним травматизмом (договір Рапалло 1922, Ялта 1945).