Вікна Парижу -16 

Французький публічний простір поринув у вир передвиборчої боротьби: вибори до Європарламенту, що демонструють, як правило, невелику активність виборців, цього разу стають  перевіркою політичних сил перед президентськими виборами 2027р., набуваючи разом з політичними геополітичних аспектів, до яких цього року долучився “агрочинник’’, що може відіграти суттєву роль у зміні політичної конфігурації Європарламенту. 

            Згідно останніх опитувань, крайнє праве Національне об’єднання, що йде на вибори під девізом “Євровибори — це референдум стосовно імміграційної політики уряду’’, набирає 30%, тоді як кожна з інших  неурядових партій — екологи, республіканці (правий центр), Публічне місце  (лівий центр) , комуністи,   Бунтівна Франція (крайні ліві) — не більше 10%. 

            Ставлячи в центр передвиборчої кампанії питання російського-української війни, президент Макрон на брифінгу після організованої Францією конференції на підтримку України  фактично виступив в якості лідера європейського курсу на  військово-стратегічну автономію ЄС, вперше наголосивши, що метою підтримки України є поразка Росії, та  не виключаючи введення  військ в Україну, тим самим запропонувавши позицію “стратегічної нечіткості’’ у відношеннях з РФ, протилежну до позиції “стратегічно визначеності (анти-Таврус)’’ канцлера Шольца, який, за висловом німецьких оглядачів, іде на вибори з прапором миротворчого руху ФРН 80-х.

            Масштабна аграрна криза останніх місяців додала нових акцентів передвиборчій кампанії: медіа простір почали домінувати ідеї “продовольчої незалежності’’ та “продовольчого суверенітету’’ , а в якості причини кризи називався “Зелений курс’’ Брюсселю на перехід до екологічно чистого сільського господарства. Відтак, аграрії, які дотепер ніколи не голосували за крайнє правих, стають суттєвим чинником передвиборчої кампанії, про що свідчить присутність на виставці АГРО-24 першого номера списку крайнє правих протягом двох днів поспіль та вибір в якості першого номера списку партії Макрона “Відродження’’ та її союзників (партії “Горизонт’’ екс-прем’єр-міністра Едуарда Філіпа, та партії “Модем’’ екс-міністра юстиції Франсуа Байру) фермера, членкіні Європарламенту, спеціаліста з агрополітики ЄС. 

            Однак, на думку аналітика Тьєрі Пеша (дослідницький центр Terra Nova), образ кризи, створений медіа, є хибним: ідея “продовольчої незалежності’’ є нереальною, оскільки Франція для прогодування свого населення з необхідних 26 мільйонів гектарів має 8 мільйонів гектарів поза межами ЄС, а що стосується можливих загроз для аграріїв  “Зеленого курсу’’ Брюсселя, то він навряд був тригером поточної кризи, оскільки його впровадження планувалось тільки біля 2030 року. Справжньою причиною була проблема імпорту агропородукції як з поза меж ЄС, так і між країнами ЄС за відсутністю відповідних регулювань. Український кордон став заручником цієї гео- та агрополітики з подачі польських крайнє правих, для яких як і для їх європейських   однодумців прив’язка аграрної кризи до російсько-української війни стає нагодою зміни обличчя майбутнього Європарламенту та Євросоюзу. 

[Тексти подані з невеликими скороченнями].

Геополітична кампанія Макрона

Жан-Батіст Даулас і Лор Екі (Liberation 29-02-2024)

             За три місяці до виборів в Європарламент президент посилює  тон проти Володимира Путіна, висвітлюючи в такий спосіб двозначну позицію Національного об’єднання [Марін Ле Пен]  стосовно війни в Україні.

            У вівторок вранці, поки опозиційні партії та іноземні канцелярії навипередки коментувати заяви Еммануеля Макрона, яка не «виключала» введення військ в Україну, один із його радників вже скерував свій погляд на європейські вибори: «Це  надасть різнобарв’я  виборчій кампанії». Зосереджений на  впровадженні позиції «стратегічної розмитості»  для Росії, президент відвернув увагу від аграрної кризи. У той час як його список до Європарламенту відстає від списку Національного об’єднання приблизно на десять пунктів в опитуваннях, Еммануель Макрон не боїться драматизації виборів 9 червня. «Екзистенційна боротьба», — зізнався він Le Figaro. «Це буде дуже особлива кампанія, відзначена геополітичним контекстом і більш жорсткою позицією щодо Росії», — припускає один із його близьких друзів.

            Загарбницька війна під проводом Володимира Путіна також є одним із слабких місць Національного об’єднання у виборчій компанії  через близькість до Кремля, яку демонстрували в минулому Марін Ле Пен та її прихильники. Скликання виконавчою владою парламентських дебатів щодо України з подальшим голосуванням стане «моментом істини», — пораділа речниця уряду Пріска Тевенот у середу наприкінці засідання Ради міністрів. У той час як кілька депутатів з президентської більшості закликають до кампанії, організованої навколо повсякденних життєвих питань, інші закликають орати цю [геополітичну] борозну. «Я виступаю за геополітичну кампанію. У контексті війни в Україні та можливістю обрання Трампа в Сполучених Штатах, ми повинні перейти від Європи, яка захищає, до девізу  “Захистимо Європу!’’, – закликає депутат від  президентської партії “Відродження’’ Бенджамін Хаддад (Париж), який, однак, не недооцінює лячний аспект міжнародних новин і складність обговорення такої теми, як вступ України до ЄС.

            «Ми все ще перебуватимемо в атмосфері тривоги, пов’язаної з війною. Це спонукає людей наближатися до виконавчої влади», – хочеться вірити постійному відвідувачу Президента. Ремейк «ефекту прапора», який спостерігався з лютого по березень 2022  року після початку конфлікту? «Президент має рацію, показуючи серйозність проблеми, але ми не зможемо пропонувати людям те, що ми напередодні третьої світової війни», – каже депутат від «Відродження». Підтримка України падає. Люди перелякані менше, ніж два роки тому». Тим більше, що ультраправі вже не вагаються використати конфлікт, щоб лементувати стосовно   його наслідків для французьких фермерів та темпів інфляції. «Легше сказати, що українці повинні залишити собі своїх курей, ніж пояснювати, що захищати Україну означає захищати нашу свободу», – шкодує сенатор-центрист Ерве Марсель. Марін Ле Пен відверто націлилася на Еммануеля Макрона після його заяви у вівторок, звинувативши його в тому, що він з «недбальством» говорить про «життя наших дітей». Парламентарій від більшості стурбований: «Те, що Еммануель Макрон раптом переходить від «ми не повинні принижувати Путіна» до не виключення введення військ, це святий хліб для путінського пуделя — Національного об’єднання, яке може сказати громадській думці: «Бачите, він божевільний!»

Нереальне 

Поль Кініо ( Libеration 29-02-2024) 

Хто в кулуарах АГРО-2024, щорічної сільськогосподарської виставки, тільки не говорив про поняття «продовольчого суверенітету»? Від Еммануеля Макрона до Національного об ’єднання, включаючи екологів, кожен зробив свою декларацію, але кожен під своїм соусом. Це певною мірою нормально, оскільки ця концепція, що походить від руху альтерглобалізаму, була перетравлена ​​ультралібералізмом.  Але коли всі говорять про це, то ніхто насправді не говорить те саме, бо є проблема. За цим поверненням до семантичної невизначеності, посиленої кризою Covid та війною в Україні, стоїть політична, економічна боротьба і, оскільки ми говоримо про це, продовольчий, сільськогосподарський та екологічний суверенітет. Ідея продовольчого суверенітету спочатку була занепокоєнням лівих, стурбованих надмірностями вільної торгівлі, мало струрбованої збереженням соціальних прав (умов життя фермерів) або захистом навколишнього середовища. 

Сьогодні, коли Еммануель Макрон використовує вислів «продовольчий суверенітет», ми повинні розуміти, що йдеться про збереження експортної спроможності нашої моделі інтенсивного сільського господарства. Тому ми дуже далекі від основної ідеї  — ідеї сільськогосподарського виробництва, достатнього для прогодування населення Франції. Немає потреби уточнювати, що наведене макронівське значення терміну навряд чи сумісне з турботою про навколишнє середовище. Це ми бачимо і в рішеннях, які оголосила виконавча влада, щоб вгамувати лють фермерів: вони приймаються за рахунок екології. Отже, чи повинні ми без хвилювання прийняти продовольчий суверенітет, який передбачає певну форму протекціонізму і який неминуче буде римуватися в довгостроковій перспективі з націоналізмом, якого ми повинні завжди остерігатися? Екологічно очевидно, що експортувати товар однією рукою, а іншою імпортувати той самий товар, є абсурдом. Тому екологічна криза вимагає від нас перегляду сільськогосподарської моделі та споживчих звичок. Однак відповіддю не може бути суверенітет, який би асоціювався із замкнутістю в собі, бо це  є водночас нереалістичним і небезпечним. Проміжна позиція? Попросту регулювання, яке захищає навколишнє середовище та гарантує ринкову економіку, яка б мала неодмінно перегорнути свою ультраліберальну сторінку.