29 червня  в палаці Бурбон почало роботу новообране Національні зібрання Франції, що розмістилось в “парламентському півколі’’ — амфітеатрі  напроти місця голови, яке з огляду на височину свого розташування над депутатами прозване “шпаківня’’. За результатами парламентських виборів 12 та 19 червня 2022 розподіл мандатів між основними політичними силами набув наступного вигляду: Горизонт (нова назва партії Емануеля Макрона На марші)  -161, Національне об’єднання   на чолі з Мариною Ле Пен (НО, нова назва крайньоправого Національного фронту) — 88,  Бунтівна Франція на чолі з Жан-Люк Меланшоном (БФ, крайньоліві) — 75, Республіканці (правоцентристи) — 59, Демократи на чолі з Франсуа Байру (правоцентристи) — 50, Соціалісти — 27,  Горизонт на чолі з експрем’єр-міністром Едуардом Філіпом (правоцентристи) — 28,  Європа-Екологія-Зелені (ЄЕЗ) — 23, Ліві демократи та республіканці (ЛДР, нова назва Комуністів ) — 23.

Бунтівна Франція, Соціалісти, Європа-Екологія-Зелені та ЛДР, що утворили виборче об’єднання лівих (на кшталт картелю лівих на парламентських виборах 1924 р.) для проходження в парламент — Нове народне, екологічне та соціальне об’єднання (NUPES) — відмовились реєструватись як парламентське об’єднання з єдиним головою, зважаючи на позицію Соціалістів, СЕЗ  та ЛДР і не дивлячись на одноособове рішення Ж.-Л. Меланшона позиціювати NUPES в якості офіційної парламентської опозиції (що не заважає їхнім синхронним голосуванням). Відтак  Національне об’єднання проголосило себе як офіційна опозиція, зважаючи на чисельність депутатської фракції (в попередньому складі парламенту НО мало 9 депутатів, плекаючи надію отримати 15 мандатів — мінімум, необхідний для утворення депутатської фракції).

Зазначена значна фрагментація парламенту, небачена в історії У Республіки, при відсутності абсолютної більшості у коаліції пропрезидентських партій  (Ренесанс, Демократи та Горизонт), спонукає призначуваного президентом прем’єр-міністра шукати  ситуативну більшість для реалізації президентської програми. Як засвідчують парламентські голосування, наразі “золота акція’’ належить Республіканцям, які  формально не входять в провладну коаліцію, хоча остання висловилась за співпрацю з усіма політичними силами крім крайньоправого НО та крайньолівої БФ. Своєю чергою, Нове народне, екологічне та соціальне об’єднання зазнало розколу з огляду на зовнішньополітичні питання (Україна, Тайвань): про-кремлівська та про-пекінська позиція крайньолівої БФ не знайшла підтримки у Соціалістів та Зелених.  Тим часом 25-28 липня 2022 мало місце африканське турне президента Макрона, зокрема з метою донести до африканців, що “Росія -одна з останніх колоніальних потуг, яка вдалась до нової форми гібридної війни’’ (продовольча криза).

      Початок роботи парламенту ознаменувався “крават-гейтом’’, поштовхом до якого послугувало офіційне звернення до голови парламенту стосовно обов’язковості краваток в парламентському півколі, ініційоване 21 липня 2022  республіканцем Еріком Сіотті (Eric Ciotti) на прізвисько “Ерік-клозет’’ (Eric-Chiotti : фр. chiotte — клозет), отримане за висловлювані ним суголосні крайньоправим  ідеї  (“череп  більш блискучий  за свої ідеї’’- часопис Шарлі Гебдо). Реакцією БФ була поява в парламенті її жіночого складу, вдягненого в краватки.

[в квадратних дужках нижче — текст перекладача].

***

Питання російського впливу в центрі візиту Емануеля Макрона до Камеруну.

Леа Масегуан

Lea Massaguin “L’influence russe au coeur de la visite d’Emmanuel Macron au Cameroun’’  Libération 26-07-2022.

      Візит Емануеля Макрона до Камеруну, перший візит президентського рівня від 2015 , “не є випадковим’’. Він також не є збігом обставин в момент, коли Росія, чий очільник МЗС Лавров здійснює своє власне турне по Африці, намагається відвоювати частину африканського континенту. Росія була в центрі прес-конференції Емануеля Макрона та камерунського президента Поля Бійа у вівторок. “Вторгнення в Україну, перш за все, не пощадило ні Європу, ані Африку’’ та є “випробуванням для наших економік’’ — пожалкував французький президент. Він побажав “скрутити шию багатьом  російським неправдивим твердженням’’ стосовно продовольчої кризи, яка була спричинена “війною, розв’язаною Росією’’, а не західними санкціями, накладеними на Москву. Цей закид був відхилений Лавровим в Уганді, знімаючи з Кремля всяку відповідальність.

      Чисельні африканські країни, дуже залежні від Києва та Москви по імпорту сільгосппродукції, потерпають вже зараз від наслідків війни. Камерун не уникнув цього. До речі, Поль Бійа обійшов питання журналіста стосовно осуду Яундою російської інтервенції в Україні. Прихована подорож в квітні його міністра оборони до Москви, виправдався він, була тільки “рутинним актом’’. На початку березня Камерун не взяв участі в голосуванні Генеральної асамблеї ООН, що вимагала від Росії “негайного, повного та безумовного виведення всіх військ’’ з України. Таке “лицемірство’’ було засуджене Макроном: “Вибір, зроблений європейцями — ні в якому разі не брати участі в цій війні, але визнати її та найменувати’’. Принагідно він нагадав, що Франція зробила набагато більше в Африці, аніж в Україні завдяки військовій кооперації з чисельними африканськими країнами, надсилаючи війська до Малі. Дев’ять років після початку операції Серваль, африканська присутність Франції знаходить все більш і більш заперечень.  В лютому Париж ухвалив вивід своїх військ з Малі в контексті розгортання декількох  військових одиниць російських парамільтарних формувань “Вагнер’’. 

      Французький президент запевнив, що “Франція не залишить напризволяще безпеку африканського континенту’’, підтвердивши свою волю до “перевинайдення’’ французьких “військових та безпекових засобів’’ в Сахелі та в гвінейській затоці, де примножуються атаки терористів.

В Національному зібранні правиця та лівиця схльостуються  з приводу  носіння краваток.

Марсо Табюре

Marceau Taburet “A l’Assemblée nationale, droite et gauche se cravachent sur le port de la cravate’’, Libération, 22-07-2022.

      Від четверга, депутати б’ються в  парламентському півколі через питання їхнього вбрання.  Праві перебільшено змагаються в звинуваченнях лівих на предмет їх “бруду та зашарпаності’’, які, в свою чергу,  захищаються,  посилаючись на свою відповідність  “образу народу’’.  Одежа, якщо і не прикрашає людину, але звісно прикрашає депутата. Це питання регулярно хвилює політикум, починаючи від споконвіку. Чи мають депутати вдягати краватки? Ця тема повернулась в ці дні через чорний хід, встановлений Еріком Сіотті, розлюченим вбранням своїх колег з Нескореної Франції. Депутат Республіканців (округ Приморські Альпи) зауважує “певну форму розхлябаності вбрання’’ в Національному зібранні, вимагаючи від його голови Йаель Браун-Півет зробити обов’язковим “вдягання краватки в парламентському півколі’’. Він говорить про “необхідну ознаку поваги до наших інституцій’’. Кількома годинами раніш, екс-республіканець, а тепер прихильник Макрона,  Рено Мюзол’є використав свій виступ на BFM TV , щоб вдарити по “брудній та неохайній’’ лівиці.

Слова, що, природньо, їй не  сподобались.  Першим був  Олів’є Фор [голова Соціалістів], що пожалкував з приводу “зневаги’’ та “пихатості’’, з якою “ганьблять народних обранців, посилаючись на буцім-то  їх зашарпаність, на їх вбрання’’, а не “ на те, що вони роблять або чого домагаються’’. Депутат БФ Луї Бояр не забарився, щоб розпочати контратаку. “Вони дорікають нам тим, що ми приходимо до Національного зібрання  одягненими по-простому, але справжня непристойність — хизуватися костюмами, дорожчими за мінімальну зарплатню», — відповів він. У листі, адресованому Браун-Піве, за зразком звернення Сіотті, Луїс Бояр критикує «швейну зарозумілість» депутатів-макроністів, Республіканців та депутатів Національного об’єднання , які носять «костюми за непомірними цінами», що свідчить «про непристойну розкіш вбрання, зважаючи на вибух бідності у Франції».

Аксесуари вищих верств

Праві та ліві протистоять, звертаючись до приготованих вдома  аргументів. Схематично ліві прагнуть бути близькими до народу, а отже, бути схожими на нього. Це був сенс гуркотливого  прибуття в комбінезоні до Національних зборів депутата-комуніста Патріса Карвальо 12 червня 1997 року. “Колись раніш на Зборах були  обранці без-штанів (санкюлоти), а тепер будуть обранці без-краваток’’ — виправдовується Жан-Люк Меланшон. Далі за перо взялись Матильда Пано та Алексіс Корб’єр, депутати БФ.  Цієї п’ятниці вони зазначили, що носіння краватки «є ознакою одягу дуже специфічної соціальної категорії, як правило, категорії найзаможніших чоловіків», і що «не слушно вимагати від депутатів виділятися та приймати дрес-код соціальної меншини». Бо, пояснюють вони, «депутати мають бути схожими на людей,  віддзеркалювати  їхні надії та їх обурення, а не долучатись до маргінесу».

      В розвідці “Одяг у політиці. Репрезентація, схожість і помилки’’ (Frédérique Matonti, «Le vêtement en politique. Représentation, ressemblance et faux pas», Travail, genre et sociétés, vol. 41, 2019, p. 87-104) історик Фредерік Матонті пише, що краватка «є аксесуаром вищих класів» і що її носіння «відповідає соціальному складу зібрань». Для цього політолога, прихильника лівих поглядів, носіння краватки, «ймовірно», відповідає «турботі про відмінність» по відношенню до виборців, «але також і до народних верств».

      Праві та крайні праві стверджують, що вони, перш за все, стурбовані «іміджем», який створюють народні обранці. « Обранці БФ дозволили собі сфотографуватись пошарпаними [під час традиційного фотографування парламентських груп перед початком роботи сесії] , на кшталт задистів. Ми ж не приходимо до Національних зборів в шльопанцях і квітчастих сорочках», — підсміювалась у червні Марина Ле Пен, маючи на увазі екологічних активістів, які відстоюють території, що потребують захисту [фр. zones à défendre — ZAD, звідси іменник задист], з одного боку, і з народних обранців , які прибули на Збори з Заморських територій в традиційному одязі з іншого боку.

Краватка-пастка

      На початку роботи парламенту нового скликання троє обранців з Полінезії з’явилися в сандаліях, барвистій сорочці та намисті на шиї. «Окрім Марін Ле Пен, ніхто не критикував нас, — пояснює Тематай Ле Гаїк. — Мій колега Моетай Братерсон протягом п’яти років був законодавцем, так що, безсумнівно, у депутатів був час призвичаїтись». Однак він не вбачає  за цим  політичний аргумент. Не дивно, що політичні дебати переходять у сферу одягу, як вважає журналіст в царині моди Марк Беже, який має звичку говорити, що «одяг — це політика, а політика — це одяг». «Нічого нового, — зазначає історикиня Матильда Ларре, фахівець з революцій 19 століття та громадянства у Твітері. — Протягом усієї історії асамблей одяг парламентаріїв був ознакою ідентичності. Депутати можуть мати певні стратегії одягу для позначення політичної, соціальної чи етнокультурної ідентичності, займаючи при цьому антирасистські, антиколоніальні, незалежницькі  позиції». Що стосується костюма та краватки, які Ерік Сіотті хотів би повернути, то, на думку історикині, вони «мають втілювати респектабельність обранців і забезпечувати рівність представників».

      Два недавніх епізоди ілюструють це прагнення респектабельності. Січень 2022. У розпал президентської кампанії Янік Жадо,  кандидат Зелених, запрошений на телебачення,  вперше одягає краватку. Атрибут зовсім не нейтральний для того, хто, будучи впевненим у своїй стратегії президентства, хотів би здаватися серйозним в очах виборців. Це коштуватиме йому критики на його адресу, починаючи з екофеміністки Сандрін Руссо, яка звинуватить його в тому, що він «потрапив у пастку краватки» як втілення «конформізму». Червень 2022. Ерік Кокерель (БФ), щойно обраний головою фінансового комітету Національних зборів, робить такий самий вибір. Обранець Нескореної Франції  таким чином намагається відповісти на закиди справа  стосовно нібито його радикалізму.

      Однак, як нагадує нам історик Фредерік Матонті, «краватка є соціально і гендерно обумовленим предметом одягу, оскільки вона є частиною чоловічого гардеробу, і тільки за умови виходу за межі загальноприйнятних норм  її  можуть носити жінки, як наприклад у випадку  Колетт або Жорж Санд».  Це змушує визнати  на користь  Матильди Пано та Алексія Корб’єра, що «рекомендації Еріка Сіотті є анахронізмом». Отак, жінки в усьому цьому?

Національне об’єднання : межі “стратегії краваток’’.

Робін Д’Ангело

Robert d’Angelo “Au RN, les limites de la stratégie de la cravate’’ Journal du dimanche,  31-07-2022.

За відсутністю відчутних результатів партія Марини Ле Пен в змаганні за респектабельність робить ставку на свій  новий зовнішній образ.

      Було стукотіння по депутатських пультах, щоб завадити промові голові фракції  БФ Матьойо Панот. Був зрив гніву президента групи Національного об’єднання, Жан-Філіпа Тангі, який вивергнув “Тиша!’’ в середині його промови. І далі, в четвер після обіду,  було лихослів’я, що пролунало з лави лепеністів як глузування над депутатом фракції Разом! Шарлем Шітзенштюлям, названого  амбасадором  Бундестагу з огляду на його ельзаське прізвище…

      “Клемансо в парламентському півколі, він також лаяв своїх супротивників, користуючись грою слів, — відважився  висловитись молодий парламентар НО Александр Сабату. — Приємно бачити парламент, що живе!’’. Однак, півтора місяці опісля занурення парламенту в проблеми дрес-коду, в повітрі вітає  зниження напруги з боку НО. Це принагідно зазначають  супротивники НО з Непідкореної Франції, вбрання яких  очільники лепеністів без упину паплюжили як “неохайне’’, а їх налаштованість розцінювали як налаштованість задистів. “В який би спосіб депутати НО не намагались вдягати краватки, ми бачимо, що вони прагнуть бути тими, ким вони не є’’ — закидає їм депутат БФ Давід Ґуіро. — Вони вередують, вони гуркочуть… Вони поводяться як нестерпні діти’’.

      Від початку позачергової сесії, “стратегія краваток’’, спрямована на надання респектабельності НО,  зазнає змін. Найбільш, що тепер впадає в очі: присутність депутатів НО при кожній нагоді. Цього ранку, під час дебатів стосовно результату головування Франції у ЄС, депутат республіканців П’єр-Анрі Дюмон був зовсім один під час свого виступу. Депутат НО, що виступав за ним, міг розраховувати щонайменш на тридцять  депутатів НО, які прийшли йому зааплодувати, не дивлячись на майже безсонну ніч. “Навіть стосовно тем, що менш видимі, ми завжди на місці , щоб послухати наших доповідачів’’ — карбує слова депутат з Жіронди, Едвіг Діаз, який як добрий учень призупиняє наше інтерв’ю, щоб проголосувати поправку і повернутись опісля. Це правда, що за депутатами НО — на чолі з Мариною Ле Пен — тягся тягар їхньої відсутності на засіданнях протягом попередньої сесії Зборів.

“Партія як і інші’’

      До згаданого позиціювання додаються престижні мандати. Якщо Нове народне, екологічне та соціальне об’єднання  хором засуджує “компроміси з крайньоправими’’, депутати більшості стають на сторону аргументу “поваги до демократії’’. Результат: залп призначень, що закінчується видаленням пилюки з оновленої вітрини НО — відтепер це палац Бурбон. Остання за датою почесть: вибори депутатами в середу свого колеги Брюно Більда (округ Па-де-Кале, НО) до Трибуналу Республіки, якому підсудні члени уряду  за злочини чи провини, скоєні під час виконання їх функцій. “Нам було відомо але тепер це набрало широкого розголосу, що НО є урядовою партією як і будь-яка інша’’ — випнувши груди, каже тіньовий член лепенівської  парламентської групи.

      Прийняття тексту стосовно купівельної спроможності дозволило НО пригостити новою дозою введення в оману. Хоч депутати НО не спромоглись до прийняття ніякої з їхніх поправок , крім жменьки, що були схожими на поправки інших фракцій, НО приписує собі перемогу. “Купівельна  спроможність… А  хто був перший, хто заговорив про це ?’’ — запитує себе офіційний представник групи НО Тома Менаже. — Це Марина! Нам плювати, чи пропонували ми  поправки чи ні, бо це ідеологічна перемога’’.  І анонсування Жераром Дармананом [міністром внутрішніх справ] проекту закону про імміграцію дозволить Марині Ле Пен знову паразитувати на рішеннях більшості. В такий спосіб заболонник, чорна твердокрила комаха, задля досягнення зрілості прогризає ходи під корою дерева, ризикуючи  його повністю обвалити.

Плантю : Національне об’єднання вчиться гарним манерам

— Виделка — це зліва!

— Зліва???