Поділитися у мережі

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Вікна Парижу — 6

Вікна Парижу з видом на Гавр

Гавр — місто-порт, досвід відбудови якого поряд з досвідом відбудови Роттердаму цікавить сьогодні українських архітекторів — розробників плану відбудови Маріуполя.

“Чому Гавр?’’ — питається сайт мерії, очолюваної правоцентристом, експрем’єр-міністр Едуардом Філіпом, яка зустрічає з українським прапором поряд з національним та європейським, презентуючи подорожнім “цю дивовижну морську метрополію’’:

Найбільше місто Нормандії, Le Havre або LH як ми кажемо тут, розташовано за дві години їзди від Парижу. Це місто радикальної сучасності. У 2005 центр міста, реконструйований  Огюстом Пере (August Perret) після Другої світової війни, був внесений до світової спадщини. Відкриваючи  Гавр світові у новому світлі, ця оцінка також дозволила йому продемонструвати  свою здатність  винайти себе заново. Гавр — місто фенікс —  як і раніше продовжує нести девіз, наданий йому його творцем Франсуа I :  «nutrisco et extinguo» (живити добрий вогонь, гасити поганий).

(http://lehavre.fr/ma-ville/une-metropole-maritime-etonnante).


Мерія Гавру — архітектор Огюст Пере (1952)

Бувши повністю знищеним в  1944,  історичний центр міста відновлюється зусиллями архітектора-будівельника, сучасника та вчителя Ле Корбюз’є — Огюста Пере (1874 — 1954), спеціаліста з армованого бетону, першого, хто оцінив конструктивні якості цього матеріалу, надаючи йому вишуканості та благородства, завдяки чому світло-рожевий відтінок оздоблених морською галькою стін   будинків  надає ансамблю прозорості та легкості.

Першою великою  будівлею  міста стала ста шести метрова церква Св.Йосипа (1951 -1959).

Останньою великою будівлею міста став Центр Оскара Німейера  біля старого порту: концертна зала (“Вулкан’’) та бібліотека (1978-1982).

З нагоди занесення Гавру до світової спадщини ЮНЕСКО мерія перетворила в 2005 одну з квартир міської забудови на квартиру-музей Пере.

Виставкова квартира Пере запрошує вас поринути в 1950-ті роки. Тільки-но ви заходите, вам відкриється житловий простір, де все було розроблено для оптимізації природного освітлення. Архітектура Пере  здасться абсолютно сучасною. Це музей-квартира. Вітальня, спальні, ванна кімната, кухня… Квартира – невеликий музей, облаштований до дрібниць: стандартні старовинні меблі, посуд, побутова техніка. У виставковій квартирі щоліта проходить тимчасова виставка.

Прабатьки ІКЕА

Меблі, обрані Ательє Пере  для  виставкових апартаментів, є втіленням того самого сучасного підходу. Вітальня Рене Габріеля була обрана Огюстом Пере для Міжнародної виставки в Парижі в 1947 році, тоді як дитяча кімната, спроектована Марселем Гасконом, була представлена в ансамблі  Ворота до океану (La Porte Océane) в 1953 році. Бувши провідниками стилю реконструкції,  ці «творці серійних моделей» стимулювали перехід від арт-деко до дизайну у Франції: близькі до скандинавських тенденцій, вони адаптують сучасні концепції до дубових меблів, економного та міцного матеріалу, теплого та яскравого, легко сумісного зі смаками та бюджетом  широкої публіки.

Модульна квартира

Раціональний, економічний і розроблений для оптимізації природного освітлення в так званих кімнатах тривалого перебування (їдальня, кухня, спальні), план інтер’єру також підпорядковується бажанням французів щодо житла, але він залишається досить гнучким, щоб адаптуватися до змін, таким чином задовольняючи як різноманіття потреб, так вимогу довговічності. Вітальня, «велика загальна кімната, де відбувається все сімейне життя», обладнана розсувними дверима та перегородками, які дозволяють додати або ізолювати сусідні кімнати. Ця модульність, якої бажав Огюст Пере, стала можливою завдяки розміщенню повітроводів у системі блоків, що дало змогу обмежити  конструкцію-носія однією колоною  на вході.

Ідея модульності була також втілена в першому збудованому у післявоєнній Франції Музеї-Будинку культури (1952 -1961), що мав би стати місцем проведення конференцій, кінопоказів, концертів та включати кафетерій, фототетку, дискотеку та бібліотеку. Архітектура будівлі — куб зі скла, сталі та алюмінію, що пропускає світло з усіх боків, включно з дахом — втілювала діалог модульних просторів зі світлом та ландшафтом. На інавгурації музею 24 червня 1961 Андре Мальро звернувся до мешканців міста: “Нема такого будинку більш ніде у світі, ні в Бразилії, ні в Росії, ані Сполучених Штатах. Пам’ятайте гаврічани, всі скажуть, що саме тут все почалось’’.

З нагоди свого п’ятдесятиріччя музей має назву Музея сучасного мистецтва Мальро — MuMa (відлуння нью-йоркського MoMa?), де наразі презентована експозиція Вітер. “Те, що не можна зобразити’’  (за висловом Плінія старшого).

Після хвиль, хмар сонце… MuMA відтворює це цього літа у виставці, яка представляє важливий елемент нашої прекрасної планети —  вітер. «Те, що не можна намалювати»… Ця невидима і незламна сила, цей елемент настільки ж знайомий, наскільки й невловимий, незалежно від того, чи називається він зефіром чи пасатом, вітер був всюдисущим в історії мистецтва з часів античності. Мистецька тема, яка не втрачає сили, захоплює художників до сьогодні, будучи викликом, який вона втілює у відтворенні м’якості вітерцю, сили пориву чи жорстокості шторму. Отже, як зобразити невидиме?  Лицем до лиця  в свою чергу з  вітрами та припливам, MuMA організовує казкову виставку, повертаючись до слідів цього метеорита, природної стихії, невловимої по суті. 170 шедеврів найвидатніших митців представлені тут у яскравому переосмисленні історії мистецтва. Від покарання, пройнятого божественним гнівом, до ніжних пестощів трави нашого села, вітер має багато облич, іноді зображених у вигляді божества, що зникає за кроною дерева, хвилюванням хвиль чи польотом пелюстка.

Ми занурюємося в гравюри Дюрера з цими ангелами, що стримують чотири вітри, відкриваємо вражаючі гравюри Гойї, потім перетинаємо моря до Японії, щоб помилуватися гравюрами Хокусая, Хіросіґе, який змушує шугати у височінь ліхтарики в на горі Едо, або Харунобу, який розважається  з повівом вітру маленької білизни. Поки ми блукаємо, ми дозволяємо захопити себе вихором морських пейзажів Тернера, перш ніж нас переповнюють малюнки пером Віктора Гюго, з яким сідаємо на тендітні човни, засмоктані вогняним морем. Що стосується малярів, то вітер спокійно оживає з Ренуаром чи Моне, які пропонують нам пейзажі, що пестить вітер, пориви вітру біжать з Дюфі в п’янкому вальсі, тоді як хмари накопичуються з Буденом, сповіщаючи лише  зміну погоди…

Кожна картина розповідає нам історію, турбуючи дієвих осіб непередбаченим подихом, який міг би порушити добре встановлені плани, як тут із цією чудовою морською сценою Деніса Етчеверрі. Кінематограф не пасе задніх,з  надмірною грою  ефектів вітру, який вперше в історії мистецтва можна буде передати в русі… Для сучасних митців завдання складніше. Це вже не просто питання представлення вітру, а й інкапсуляція його руху в статичних зображеннях, захоплююча вправа, надзвичайно вдала  у роботі Бернару Моніно з його делікатними попільничками, вигравіруваними рухами вітру, або композитними роботами Жаклін Салмон, які дезорієнтує наш орієнтир своїм мистецьким диханням. Жива панорама, яка відновлює поетичну силу цього швидкоплинного метеора, який можна споглядати тут до нескінченності, дивлячись на порт Гавра. Леонардо да Вінчі стверджував, що намалювати вітер можна лише через його вплив; Тепер ми можемо стверджувати, що магія майстрів пов’язана, перш за все, з їхнім способом увіковічнити у своїх роботах усі емоції моменту, коли все може поринути в політ. […] (https://youtube/FLZUbPdAsRI).

 

Письменницькі шляхи Гавру .

Наталі Дес

(Natalie Desse,  “Le Havre sur les traces des écrivains’’,  Ouest-France,  06/08/2022)

https://www.ouest-france.fr/normandie/le-havre-76600/reportage-re-decouvrir-le-havre-surlestracesdesecrivains-271f5886-14c3-11ed-b346-e7f73fddd46e

 

Літературна прогулянка Гавром запрошує на променад з Бальзаком, Флобером, Мопасаном, Сартром. Двадцять лав у місті відкриють його у поглядах письменників. Ви сідаєте на лаву. Там, біля підніжжя капітанського офісу  Гавру, ви дивитесь на вхід до порту, де човни стрічаються в неперервному балеті. На лаві дощечка із зображенням та текстом.  Це Луї-Фердинанд Селін: «Ми могли чітко розрізнити кораблі з того місця, їх прибуття, їх зустрічі в порту… Це було схоже на справжню магічну гру… На воді, яка хвилюється з усіма відблисками …Всі ці ілюмінатори, які проходять геть, які приходять, які знов мерехтять…» Батько письменника народився у Гаврі, його дід там викладав, і він сам написав там частину свого роману «Смерть у кредит».

            Телефон або планшет.

Ця лава №6, одна з двадцяти з літературної прогулянки, запропонованої Сонею Антон, професором французької літератури університету Гавру. “Вона дозволяє віднайти літературні пасажі, пов’язані з місцями Гавру’’. Найбільш давні  — “Спогади туриста’’ Стендаля (1838), найсучасніші — “Відновити живих’’  Мейліс де Керангал (2014).

Від однієї лави до іншої, які можна впізнати за візерунками, що нагадують архітектуру Огюста Перре, клаустри (декоративні ажурні поверхні), прогулянка триває близько двох з половиною годин. Ви можете за допомогою телефону чи планшета сканувати QR-код, який надає доступ до сайту (http://www.promenadelitteraire-lehavre.fr) з фотографіями, відтворенням аудіо тощо.

Перша зупинка приведе вас від узбережжя до красивої морської вілли, що уникла руйнувань під час Другої світової війни. Це драматург Арман Салакру (1899-1989), який виріс у Гаврі, де його батько тримав травницю […] Гавр постає як  «місто, що збуджує» в  його описі  гирла Сени у світлі вогнів.

Колиска екзистенціалізму

Інше місце — площа Сен-Рош. Лава стоїть перед каштановим деревом, де сидів персонаж «Нудоти» Жана-Поля Сартра.  Сартр був професором філософії в Гаврі між 1931 і 1937 роками. Саме в цьому публічному парку, зачарований «вузлуватим та нерухомим коренем дерева’’, Антуан Рокетен мав своє велике одкровення існування. Так народився екзистенціалізм.

На вокзалі встановлена лава, присвячена Емілю Золя, який почасти помістив тут розгортання сюжету роману «Людина-звір» (1890). А біля нього останній етап веде вас до університету: місто є місцем дії романів Мейліс де Керангаль.

Місце та функціїРік
1.Мерська кампанія у Києві. Повне керівництво, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з образом кандидата, робота з іміджем конкурентів, робота з комісіями, кандидатами, агітаторами;1999
2.Мерська кампанія Києва./Кличко/ Соціологічний та аналітичний супровід, видання та росповсюдження партійної газети;2006
3.Вибори до Київської міської ради. /Удар/ керівництво, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з комісіями, кандидатами, агітаторами, робота з іміджем конкурентів2015
Місце та функціїРік
1.Ведення мажоритарних кампанії по округам Києва і Житомира.1998
2.Національна кампанія партії «Наша Україна». Соціологія, аналітика.2002
3.Кампанія партії «Демократичний союз» по Харківській області2002
4.Мажоритарна кампанія у місті Могилів-Подільськ. Повне керівництво кампанією, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з образом кандидата, робота з іміджем конкурентів;2002
5.Парламентська кампанія НСНУ. Випуск партійної газети, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, робота з іміджем конкурентів, ведення агітаційної кампанії у Дніпропетровській області;2006
6.Парламентська кампанія БЮТ. Розгортання та підготовка партійних мереж до агітаційної роботи.2007
7.Мажоритарні кампанії у Львівській, Івано-Франківській, Луганській, Кіровоградській областях. Повне керівництво кампаніями, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з образом кандидата, робота з іміджем конкурентів;2012
8.Мажоритарні кампанії У Київській, Дніпропетровській та Донецькій областях. Повне керівництво кампаніями, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, розгортання агітаційних мереж, робота з образом кандидата, робота з іміджем конкурентів;2019
Місце та функціїРік
1.Кампанія Леоніда Кучми. Креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота зі ЗМІ та зовнішньою рекламою, робота з іміджем конкурентів;1999
2.Кампанія Віктора Януковича. Соціологічне забезпечення, контроль польової агітації, аналітика.2004
3.Президентська кампанія Юлії Тимошенко. Розгортання та підготовка партійних організацій до роботи у форматі виборчих штабів.2010
4.Президентська кампанія Петра Порошенко у місті Слов’янску Донецької області. Супровід кампанії, креатив, ідеологія, соціологія, аналітика, робота із ЗМІ;2019