(https://www.radiofrance.fr/franceculture/podcasts/cultures-monde/amsterdam-amender-le-dogme-liberal-2331246)

За участі: Крістофа де Вогд, історика, що пов’язаний із Sciences Po, президента Науково-оцінювальної ради Фундації політичних інновацій, Нік Пас,  історика Амстердамського університету, Стефана Де Вріз, кореспондента Les Echos в Амстердамі та європейського кореспондента BNR Nieuwsradio. 

Будучи загалом захисниками європейського ринку, Нідерланди зараз дотримуються концепції «стратегічної автономії», яку підтримує Франція, зокрема через промислові партнерства, далекі від голландського ідеалу вільної торгівлі. 

Якби не акцент, було б цілком правдоподібно приписати Еммануелю Макрону слова, сказані Марком Рютте під час конференції в Sciences Po Paris 9 березня 2022 року. Через два тижні після російського вторгнення в Україну прем’єр-міністр Нідерландів нагадує прагнення до європейської «стратегічної автономії» та необхідності «захищати європейський спосіб життя» будь-якою ціною.

Проте протягом тривалого часу ціна була головною проблемою Нідерландів, яких їхні європейські партнери описували як ощадливих або навіть скупих. У березні 2020 року, на піку пандемії Covid-19, коли двадцять сім країн ЄС обговорювали спільні запозичення для подолання кризи, міністр фінансів Нідерландів Вопке Хоестр відкинув цей варіант, вказавши на недбалість бюджету у деяких своїх південних партнерів, що викликало бурхливу реакцію в Італії, Іспанії, Португалії, а також у Франції. Проте через три роки виявилося, що позиції Марка Рютте ніколи не були настільки зближеним з позиціями Еммануеля Макрона, який відвідав його в квітні. Державний візит відбувся вперше з 2000 року і завершився підписанням угоди про напівпровідники — нерв глобалізованої промислової війни, яку Європа має намір вести проти Китаю та Сполучених Штатів. 

Крістоф де Вогт пояснює, як Нідерланди стали великими захисниками жорсткої бюджетної економії: «У 1980-х роках Нідерланди мали великий дефіцит. Голландці доклали дуже великих зусиль, щоб його ліквідувати, ухваливши такі реформи, як вихід на пенсію в 67 років, на відміну від південних партнерів по євроспільноті. Коли вони прийняли план відновлення після COVID, це було зроблено лише в обмін на зменшення їхнього внеску до європейського бюджету, умови надання допомоги, на думку інших держав-членів, і тимчасовий характер боргової спроможності. » За словами Ніка Паса, у Нідерландах не такий ентузіазм щодо розвитку промислової автономії в Європі, як це виходить з виступів Марка Рютте: «У питанні стратегічної незалежності Нідерланди просуваються, але нерішуче. Заборона на експорт машин, які використовуються у виробництві напівпровідників до Китаю, є гарним прикладом: її наклали Сполучені Штати, сам по собі уряд Нідерландів ніколи б не взявся за цю ініціативу»

Нік Пас: після закінчення Другої світової війни, Нідерланди є частиною країн Бенілюксу (разом з Бельгією та Люксембургом). Їх кооперація починається з митного договору, що згодом перетворюється на економічний, а потім і політичний. Це був європейський проект в мініатюрі. Саме голландські дипломати запропонують в 1953 перейти від секторальної європейської кооперації то спільного європейського ринку. 

Крістоф де Вогт: В минулому голландці не були проєвропейцями,бо надавали перевагу своїй безпеці та нейтралітету, але після війни вони радикально змінюють позицію на проєвропейську і особливо на євроатлантичну, орієнтуючись на США в економічній та військовій сфері. Відтак їх стале бачення  Європи як великого ринку, а звідси просування ідеї конкуренції, відкритості кордонів  та ін.

До сьогодні  незмінна геополітична позиція Нідерландів стосовно великих потуг — європейська рівновага, яка б стала на заваді будь-якій гегемонії , звідси підтримка Англії проти Франції, а потім проти Німеччини, а тепер підтримка Франції проти Німеччини, що є виявом постійного голландського остраху: “ми маленькі і можемо бути поглинуті великими країнами”, особливо коли ці країни об’єднуються.  Тому голландці  побоюються франко-німецького тандему, зовні вітаючи його, але по-суті переслідуючи свої економічні інтереси.

Нік Пас: Додам, що в часи де Голля французи казали “маленька країна, але велика нація”, визнаючи політичну та економічну вагу Нідерландів, які в 60-х заблокували голістський проект спільної європейської зовнішньої політики, надаючи перевагу зв’язкам  з англо-американцями. В 70-х Нідерланди нав’язують  в якості аграрної політики ЄС політику інтенсивного індустріального сільхозвиробництва, що породжує сьогодні великі екологічні проблеми.

Крістоф де Вогт: Від початку 2000-х в Нідерландах набирають поширення анти-європейські настрої, втілені право-популістськими партіями, більш правими, ніж французьке Національне об’єднання Марін леПен.   Також існує дуже сильна анти-європейська позиція з боку лівиці, що схожа на французьку Бунтівну ФранціюМеланшона. При цьому не треба забувати острах голландців перед євроінтеграцією як екзистенціальною загрозою розчинення в євроспільноті. 

Фундаментальні голландські інтереси — бюджетна дисципліна країн ЄС, зв’язок з США, бо ніколи голландці не погодяться на вибір між ЄС та США, що, як видається, не розуміють французи. В  цьому плані вони солідарні з Польщею, яка говорить про російську загрозу. 

Нік Пас: Також Нідерланди, під тиском ЄС ввели ембарго проти Китаю на мікрочіпи, 80% світового виробництво яких вони контролюють. Все це свідчить про зміну їх ліберальної політики. 

Стефан Де Вріз: Нідерланди є одним з найбільших продуцентів  азотних викидів  ЄС, будучи другим після США виробником агропродукції, і набагато випереджаючи Францію. На відміну від Франції, голландські агровиробники є мільйонерами. Хоч агропродукція це 1,5% ВНП країни, сільгоспугіддя займають половину країни. 

Голландська  індустрія та  сільське господарство — це перший в Європі забруднювач довкілля.  Така модель в свій час була ефективною.   Сьогодні ми є свідками вичерпаності голландської моделі: в Нідерландах іде швидке зростання населення, де половина країни зайнята сільським господарством, до чого додаєтюся зміни клімату. 

В 2019 Державна рада Нідерландів  вирішила, що країна  не належним чином слідує  нормам збереження навколишнього середовища, зобов’язуючи зменшити викиди азоту на 50%, що спричинило селянські маніфестації та  до зростання політичного впливу партії популістів,  які зараз є першою політичною силою в верхній палаті парламенту.   

Хоч економічно Нідерланди процвітають, голландці втомились від політики. Сьогодні Нідерланди — це лабораторія з “азотної кризи” для решти Європи,  тобто проблеми    розвитку  агровиробництва в умовах виконання європейських норм захисту довкілля. Наступного року будуть європейські вибори і Брюссель зіткнеться з  обуренням агровиробників.