(https://www.radiofrance.fr/franceculture/podcasts/cultures-monde/berlin-entre-realpolitik-et-ideal-federaliste-2717100)

За участі: Ганса Старка, професора сучасної німецької цивілізації в Університеті Сорбонна та радника з франко-німецьких відносин в IFRI, Ернста Штеттера, економіста і політолога, спеціального радника президента Інституту Жана Жореса, колишнього генерального секретаря Європейського фонду прогресивних досліджень 

29 серпня 2022, Прага.

Через шість місяців після російського вторгнення в Україну канцлер Олаф Шольц звертається до чеського колеги, який на той час головує в ЄС з декларацією, яка підсумовується словом Zeitenwende (зміна епох)  і виступає за «геополітичну Європу», здатну впливати на світовий порядок через свою економічну, а також політичну та військову силу. Промова, яка окреслює контури нового бачення Євросоюзу, яке Німеччина бажає реалізувати: інтеграція Балкан і країн Сходу та зростання могутності Європи, зокрема в оборонному плані, що має спричинити заміну консенсусного  механізму прийняття важливих рішень на механізм прийняття рішень кваліфікованою більшістю. У певному сенсі ця промова виголошується на хвилі усвідомлення Німеччиною повернення пріоритету жорсткої сили, що змусило Берлін виділити 100 мільярдів євро на реструктуризацію німецької армії. Однак цей ідеал далеко не служить компасом для всіх рішень прагматичного німецького уряду, що засвідчує парадоксальність політики, яку проводить коаліція соціал-демократів, зелених та лібералів — політика, побудована навколо ідеалу більш федеральної Європи в усіх відношеннях, але також обмежена терміновістю військового, промислового та екологічного переходу, який керує рішеннями Німеччини, і які іноді приймаються без консультацій з її європейськими партнерами.

Німецьке досьє щодо переозброєння є характерним для амбівалентності європейської політики Німеччини, пояснює Ганс Старк: «Німеччина розуміла, наскільки важливо було відновити військовий інструмент, здатний захистити Європу, особливо на сході. […] Але на економічному рівні це німецьке переозброєння розчарувало європейців і зокрема французів, тому що Берлін отримував свої постачання в основному зі Сполучених Штатів. Зіткнувшись із надзвичайною ситуацією, німці виявляють прагматизм і збираються отримати обладнання там, де воно є зараз, а не через тридцять років».

Суворість бюджету, обмеження ваги боргу, за словами Ганса Старка, фінансова непоступливість, яку історично тримав Берлін, не є позицією, яка захищає лише інтереси Німеччини, як іноді стверджують у Парижі: «Проти послаблення критеріїв економічної конвергенції, Олаф Шольц і Німеччина відстоюють позицію, яку поділяють країни Півночі. Франція та південні країни сприяють протилежному. На даний момент Європейській комісії вдається досягти компромісів, щоб уникнути розриву між Парижем і Берліном і, відповідно, між Берліном і Європою в цілому. 

Ганс Старк: Чому саме ці наголоси у празькій промові? По-перше, зелені як члени урядової коаліції є великими єврофілами, що штовхають федеральний уряд до більшої євроінтеграції. По-друге,  це каяття Німеччини за попередню політику — не тільки політику енергетичної залежності від РФ, але і  брутальну політику ігнорування інтересів України та країн Центральної Європи. Празька промова мала відновити партнерство з останніми на заміну партнерства з РФ. 

Ідея реформи Договору ЄС, висловлена Шольцем, має певну суперечність: в царині питань спільної європейської оборони, рішення мають прийматись консенсусом, тоді як з інших питань (зовнішня політика, оподаткування, бюджет та ін.) — кваліфікованою більшістю, що представляє 2/3 мешканців ЄС. 

У Центрально-Східній Європі не всі країни поділяють польський та угорський суверенізм.   В питанні більшої євроінтеграції, Німеччина має в якості спільників Балтійські країни, Чехію та Словаччину. 

Питання ядерної енергетики є конфліктним питанням енергетичної політики між Німеччиною та Францією: одноосібне рішення Німеччини про закриття ядерної енергетичної галузі — це реалізація  політики німецьких Зелених. В пошуках газу велика німецька індустрія розвертається в сторону США з ідеєю делокалізації. 

Будучи перш за все правниками, німці думають про європейський суверенітет як суверенітет державний. Франція ні на мить не  уявляє можливість перетворення ЄС в суверенну державу. Для Франції європейський суверенітет — це перш за все можливість  діяти як окремий незалежний актор між трьома блоками — США,  Китай, РФ.   

Зараз не має можливості переміщення центру гравітації ЄС на Схід в бік Балтійського моря з огляду на складні відношення між двома найбільшими країнами регіону — Польщею та Німеччиною: перша знаходиться у фронтальному протистоянні до другої, майже як до РФ, що повязано з питанням німецьких репарацій Польщі. Уряд, а особливо польські праві налаштовані сьогодні анти-німецькі. 

Ернст Штеттер: сьогодні німецька індустрія, яка в значній мірі базується на автомобілебудуванні, робить ставку на електромобілі, але при цьому Німеччина виступила проти пакту ЄС стосовно заборони після  2035 термічних двигунів, в розрахунку на продовження продажу, особливо в Китаї, з огляду на запізнення в розробці відповідних технологій. Але це також гра між лібералами, зеленими на шкоду соціал-демократам: з точки зору Зелених, електромобілі коштують ще дуже дорого, а ліберали намагаються задовольнити таким чином свого консервативного виборця.